Код КАТОТТГ - UA51080050010036449

Засноване у 862 році до н.е.

Статус міста  з до н.е. 862 року

Населення -  19 116 осіб (на 01.01.2021)

Площа - 22,345 км²

Густота населення - 1029 осіб/км²

Поштові індекси - 68300—68303

 Найстаріше місто серед міст українського Придунав'я. Вік його сягає 2500 років. У давнину тут була заснована грецька факторія Псілон. Пізніше поселення отримало назву Лікостома, (вовча паща, грец.), Що було пов'язано з небезпечними круговоротами самої каламутній річки Європи - Дунаю.

Пізніше Олександр Македонський, цар Македонії і Греції, який прибув сюди на кораблях, назвав місто на честь свого предка напівбога Ахілла. Відомо, що в 334 р до н.е. в околицях Кілії Олександром Македонським було встановлено пам'ятник Зевсу Слов'янському. За часів Київської Русі місто стало другою столицею князя Святослава за часів його походів на Болгарію і отримав ім'я Переяславець. У свій час Переяславець перейменовується в Киевец в честь київського князя Кия. За час свого існування Кілія належала різним країнам і відповідно до цього змінювала свій вигляд: турецьке містечко з мечетями, кам'яними банями і східними базарами; військова фортеця, що належить до молдавського князівства; переходив до Румунії, належав Царській Росії - відразу з'явилися православні церкви. На території Кілійської територіальної громади розроблені туристичні маршрути  як по місту так і за його околицями, а саме: «Кілія старовинна», «Святиня, що пройшла крізь віки», «Страждальці за віру», «Перший крок до Перемоги».

Код КОАТУУ - 5122385901

Засноване у 1790 році

Перша згадка у 1776 році

Колишня назва - Кара-Махмет (рум. Caramahmet)

Населення - 5625 осіб

Територія - 98,68 км²

Площа -          6,37 км²

Густота населення - 883,05 осіб/км²

Поштовий індекс - 68332

Село в Кілійської міської громади Ізмаїльського району Одеської області. Розташоване за 63 км від районного центру та за 28 км від залізничної станції Дзинілор. Територія має рівний рельєф. У радіусі 30 км зосереджено велике скупчення водойм Дунайського і Північно-причорноморського басейнів. За даними перепису 2001 року в селі мешкало 5 625 осіб, територія — 6,37 км² (разом з сільгоспугіддями — 98,68 км²), за обома показниками є найбільшим селом району.

Засноване 1791 року як поселення Карамахмет Османської імперії. 1812 року увійшло до складу Російської імперії. Періодично перебувало під владою Молдови та Румунії. З 1940 року в складі УРСР (у цей час мало назву Карамахмед).  Перейменоване на село Шевченкове 1946 року.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5122385601

Засноване у 1807 році

Колишня назва - Китай (рум. Chitai)

Населення – 805 осіб

Площа - 1,08 км²

Густота населення - 745,37 осіб/км²

Поштовий індекс - 68322

Село Кілійської міської громади у Ізмаїльському районі Одеської області в Україні, за 5 км від станції Дзинілор.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 862 особи, з яких 403 чоловіки та 459 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 785 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5122385101

Засноване у 1760 році

Населення – 1468 осіб

Площа - 1,9 км²

Густота населення - 772,63 осіб/км²

Поштовий індекс - 68321

(до 1954 року — село Фурманка, до 1940 року — село Орман) — село Кілійської міської громади у Ізмаїльському районі Одеської області в Україні. Населення становить 1468 осіб.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1552 особи, з яких 733 чоловіки та 819 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1426 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5122384601

Засноване у 1818 році

Колишня назва - Дракуля (рум. Draculea)

Населення - 500,5 осіб

Площа - 2,64 км²

Густота населення - 563,26 осіб/км²

Поштовий індекс – 68331

(до 1945 — Дракуля) — село Кілійської міської громади у Ізмаїльському районі Одеської області в Україні. Населення становить 1487 осіб.

Засноване 1805 р. запорізькими козаками.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1655 осіб, з яких 768 чоловіків та 887 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1425 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5122381201

Засноване у 1821 році

Населення – 3144 осіб

Площа - 2,56 км²

Густота населення - 1228,13 осіб/км²

Поштовий індекс - 68330

Село Кілійської міської громади у Ізмаїльському районі Одеської області в Україні. Населення становить 3144 осіб.

Село Дмитрівка було засноване 1821 року. В 1838 році у селі відкрито прихід, 1850-го — здійснено закладення, 1860 — освячено храм на честь Святого великомученика Димитрія Солунського та почало роботу приходське училище.

З квітня 1877 року в селі почало роботу міністерське училище, у листопаді 1880-го відкрито хлопчачу та дівчачу школи. 1892 року в селі освячено дзвіницю, котра приблизно сягала заввишки 25 метрів, де згодом знаходилося 5 дзвонів. Біля храму поховані 1904 року настоятель — священик Василь Лук'янович Стефанеско та його дружина Акилина.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 2992 особи, з яких 1404 чоловіки та 1588 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 3011 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ – 5122385902

Засноване у 1908 році

Населення – 77 осіб

Територія - 8.04 км²

Площа - 0,18 км²

Густота населення - 428 осіб/км²

Поштовий індекс – 68333

Найменший населений пункт сільського типу Кілійського району. Чисельність населення станом на 1 січня 2011 рік склала 77 чоловік.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 102 особи, з яких 49 чоловіків та 53 жінки.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 108 осіб.

Значна доля населення українці — 72 чол. (93 % загальної чисельності). Крім того в селі також проживає російське, молдавське та болгарське населення. У розмовній мові переважає південний діалект, так званий суржик, відмінною особливістю якого є поєднання української граматики і фонетики із змішаною російсько-українською лексикою.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ – 5122382601

Засноване у 1816 році

Колишня назва  - Єнікіой (гаг. Yeniküü, рум. Enichioi)

Населення – 1647 осіб

Площа - 2.72 км²

Густота населення - 605.51 осіб/км²

Поштовий індекс - 68320

Рік заснування 1816. До 1940 р. мало назву Єнікіой.

05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Новоселівську сільраду Ізмаїльського району до складу Кілійського району.

Відстань до райцентру становить 26.5 км і проходить автошляхом місцевого значення. 12 км до найближчої залізничної станції Дзинілор

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1776 осіб, з яких 821 чоловік та 955 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1605 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ – 5122384602

Засноване у 1945 році

Колишня назва - Стара Миколаївка (рум. Niculești)

Населення – 89 осіб

Площа - 0,38 км²

Густота населення - 234,21 осіб/км²

Поштовий індекс – 68331

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 134 особи, з яких 59 чоловіків та 75 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 85 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5122381901

Засноване у 1895 році

Населення – 1931 осіб

Площа - 2,71 км²

Густота населення - 712,55 осіб/км²

Поштовий індекс – 68354

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1820 осіб, з яких 859 чоловіків та 961 жінка.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1912 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

В селі щорічно вирощують і поставляють на ринки України понад 300 тон полуниці

Код КОАТУУ - 5122380401

Засноване у 1775 році

Колишня назва - Апродул Пуриче (рум. Aprodul Purice)

Населення – 1220 осіб

Площа - 2,26 км²

Густота населення - 539,82 осіб/км²

Поштовий індекс - 68323

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1373 особи, з яких 606 чоловіків та 767 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1176 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КАТОТТГ - UA51080010010086017

Засноване у 1746 році

Статус міста  з 1762 року

Населення - 7804 (на 01.01.2021)

Площа - 4,6[1] км²

Густота населення - 2365 осіб/км²

Поштові індекси - 68355

 Невелике містечко, розташоване на кордоні України і Румунії в Дунайських плавнях. Часто його називають українською Венецією, рідше - старообрядницькою Венецією. Виникло Вилкове близько чотирьох сотень років тому, коли частина старообрядців (липовани) після никонівської церковної реформи ризикнула освоювати ці не дуже гостинні необжиті землі.

Місто засновано 1746 року під назвою Посад Липованське, статус міста отримано у 1762 році.

Це місто також відоме під назвою «Українська Венеція» завдяки численним каналам (місцеві жителі називають їх єриками), проритим вздовж вулиць. Тому човен тут є звичнішим засобом пересування, ніж автомобіль. Місто налічує близько 11000 мешканців (на 2001 рік), з них близько 70 % — росіяни-липовани, близько 25 % — українці, а також румуни, молдовани, гагаузи та болгари.

Найбільша християнська конфесія міста — православні старообрядці-липовани, решта — вірні Української Православної Церкви Московського патріархату. В місті три церкви: дві належать старообрядцям, одна — УПЦ МП.

З огляду на те, що Вилкове розташоване посеред боліт дельти Дунаю, загальноприйнятий в Одеській області тип зернового сільського господарства тут неможливий, тому найбільшою сферою зайнятості населення є рибальство на Дунаї, озерах дельти та в Чорному морі. Окрім рибальства Вилкове відоме як місце виноградарства та вирощування полуниць (ці культури масово вирощуються мешканцями міста на островах дельти).

У Вилковому розташована адміністрація Українського Дунайського біосферного заповідника, чия територія охоплює острови дельти вгору та вниз за течією Дунаю, плавні на північ від Дунаю, озера дельти та двокілометрову смугу морської акваторії вздовж узбережжя. Поблизу міста створено ботанічний заказник місцевого значення Ліски.

Код КОАТУУ - 5122310301

Засноване - 8 лютого 2007 року

Населення     ≥ 30 [1]

Територія - 0.17 км²

Поштовий індекс – 68315

Селище Вилківської міської громади в Ізмаїльському районі Одеської області, Україна, розташоване на острові Зміїний у Чорному морі.

Селище, є найвіддаленішим від сухопутної території України населеним пунктом. Найкоротша відстань до узбережжя становить 35 кілометрів. Офіційно засноване 8 лютого 2007 року постановою Верховної Ради України про надання господарським та житловим комплексам на Зміїному статусу селища з присвоєнням назви Біле.

Одеська обласна рада рішенням від 20 березня 2009 року взяла на облік і підпорядкувала Вилківській міській раді Кілійського району селище Біле.

У селищі Біле розташована навігаційна станція БК АІС Зміїний 2к

Код КОАТУУ - 5122380801

Засноване у 1779 році

Колишня назва - Галілешти (рум. Galilești)

Населення – 1816 осіб

Площа - 3,33 км²

Густота населення - 545,35 осіб/км²

Поштовий індекс – 68341

Село засновано у 1779 році під назвою Галілешти (рум. Galilești) на місці великого маєтку турецького полководця Гали–Абея. Українські поселенці, у тому числі козаки із колишньої Задунайської січі. У 1832 році в селі освячений храм на честь Покрова Божої Матері.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 2004 особи, з яких 909 чоловіків та 1095 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1789 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5122382201

Засноване у 1957 році

Колишня назва - Карачиця (рум. Caracica)

Населення – 1548 осіб

Площа - 1,92 км²

Густота населення - 806,25 осіб/км²

Поштовий індекс – 68340

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1736 осіб, з яких 815 чоловіків та 921 жінка.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5122380802

Засноване – 1944 році

Колишня назва - Фрідрихсдорф, Режеле-Фердінанд (нім. Friedrichsdorf, рум. Regele-Ferdinand)

Населення – 587 осіб

Площа - 0,59 км²

Густота населення - 994,92 осіб/км²

Поштовий індекс - 68342

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 586 осіб, з яких 270 чоловіків та 316 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 579 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ  -5122383001

Засноване – 1945 році

Колишня назва  - Жебріяни (рос. Жебрияны, рум. Jibrieni)

Населення – 1612 осіб

Площа - 2,02 км²

Густота населення - 971,79 осіб/км²

Поштовий індекс - 68350

Найпівденніший курорт Бессарабії.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1975 осіб, з яких 888 чоловіків та 1087 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1859 осіб.

За даними перепису 2001 року в селі мешкало 1 612 осіб.

Чисельність населення станом на 1 січня 2011 рік склала 1895 чоловік. Значна частина економічно активного населення зайнята в сільському господарстві.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КАТОТТГ - UA51080070010065897

Засноване –

Перша згадка у 1548 році

Статус міста  з 1821 року

Населення  - 18 011 (на 01.01.2021)

Площа 15,24[1] км²

Густота населення - 48 осіб/км²

Поштові індекси - 68800—68809

З 17 липня 2020 року адміністративний центр Ренійської міської громади Ізмаїльського району.

Відстань до облцентру становить близько 310 км, до райцентру близько 69 км і проходить автошляхом E87.

У місті розташований пункт контролю через молдовсько-український кордон Рені—Джурджулешти.

Місто виникло на території древнього поселення. За часів Київської Русі тут була річкова пристань - Рені (давньоруське). Звідси й походить його назва. Перша письмова згадка про місто і порт відноситься 1548 року. В цей час він входив в Молдавське князівство. У 1812 году місто увійшло до складу Росії. Вигідне географічне розташування, перетин водних и сухопутних торгових шляхів сприяло швидкому перетворенню м. Рені в ремісничий и торговий центр. У 1621 році турки захопили Рені, перейменували його в Томарово и включили до Ізмаїльського району.

У 1812 году місто увійшло до складу Росії. У 1819 році тут проживало 547 осіб, в 1856 году - 8263 особи, в тому числі молдовани, болгари, греки, росіяни, українці, євреї. Післе поразка Росії в Кримській війні 1853-1856 рр. м. Рені з частин Ізмаїльського повіту відійшло до молдовського князівства, а в 1859 году - до новоствореної Королівської Румунії.

Після російсько-турецької війни 1877-1878 рр. місто знов відійшло до Росії. У 1877році була побудована залізниця «Рені-Бендери», яка з'єднала місто з районами Бессарабії и центром країни. З того часу Рені розвівалося  як річковий порт, що пов'язав край з багатьма країнами Європи.

Код КОАТУУ - 5124184001

Засноване у 1814 році

Колишня назва - Барта (рум. Barta)

Населення – 2039 осіб

Площа - 3,01 км²

Густота населення - 677,41 осіб/км²

Поштовий індекс - 68822

До 1947 року село називалося Барта. Найімовірніше, ця назва походить від молдавського слова «барде» що в перекладі означає сокиру. Коли ж в 40-их роках його переклали, то взяли за основу той факт, що назва «Барта» схоже на молдавське слово «Балта», яке в перекладі означає болото, плавні.

Згідно з переписом 1989 року чисельність наявного населення села становила 2110 осіб, з яких 997 чоловіків та 1113 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1955 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5124183601

Засноване у 1814 році

Колишня назва - Картал (рум. Cartal, болг. Картал)

Населення – 3047 осіб

Площа - 3,3 км²

Густота населення - 923,33 осіб/км²

Поштовий індекс – 68831

Орлі́вка  - (рум. Cartal, болг. Картал, до 1946 — Картал) — село Ренійської міської громади, у Ізмаїльському районі Одеської області України. Розташовано на кордоні із Румунією.

Згідно з переписом 1989 року, чисельність наявного населення села становила 3054 особи, з яких 1488 чоловіків та 1566 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 2980 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5124182901

Засноване у 1813 році

Колишня назва - Сатул-Ноу (рум. Satu-Nou)

Населення – 3572 осіб

Площа - 3,61 км²

Густота населення - 989,47 осіб/км²

Поштовий індекс – 68830

Село розташоване на відстані 40 км від районного центру і 8 км від річки Дунай. Через село проходить асфальтована дорога Рені- Ізмаїл. Найближча залізнична станція Ізмаїл — 25 км.

Згідно з переписом 1989 року чисельність наявного населення села становила 3716 осіб, з яких 1831 чоловік та 1885 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 3583 особи.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5124182401

Засноване у 1812 році

Колишня назва - Карагач (болг. Караагач, рум. Caragacii-Vechi)

Населення – 2611 осіб

Площа - 3,75 км²

Густота населення - 696,27 осіб/км²

Поштовий індекс – 68821

Нагі́рне (болг. Караагач, рум. Caragacii-Vechi, до 1947 — Карагач) — село Ренійської міської громади, у Ізмаїльському районі Одеської області України. В національному складі переважають болгари.

Згідно з переписом 1989 року чисельність наявного населення села становила 3071 особа, з яких 1499 чоловіків та 1572 жінки.

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 2592 особи.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5124181701

Засноване у 1812 році

Колишня назва - Фрікацей (рум. Frecăței)

Населення – 3302 осіб

Площа - 3,35 км²

Густота населення - 985,6 осіб/км²

Поштовий індекс – 68811

Село знаходиться на берегу озера Кагул. Відстань до райцентру становить близько 17 км і проходить автошляхом місцевого значення.

Неподалік села розташований пункт пропуску через молдавсько-український кордон Фрікацей—Етулія. Пасажирські перевезення здійснюються приміським поїздом Рені-Етулія. У межах села розташована станція Фрикацей та зупинка Лиман-Дунайський.

Згідно з переписом 1989 року чисельність наявного населення села становила 3292 особи, з яких 1596 чоловіків та 1696 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 3190 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5124181201

Засноване у 1948 році

Колишня назва - Болбока (рум. Bulboaca, гаг. Bolboka))

Населення – 2643 осіб

Площа - 3,43 км²

Густота населення - 770,55 осіб/км²

Поштовий індекс – 68820

Основна територія Котловини розташована у величезній улоговині (котловині). Звідси і його нинішня назва.

Згідно з переписом 1989 року чисельність наявного населення села становила 2826 осіб, з яких 1364 чоловіки та 1462 жінки.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 2570 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5124180501

Засноване у 1819 році

Колишня назва - Анадол (рум. Anadol, болг. Анадолка)

Населення – 2705 осіб

Площа - 2,94 км²

Густота населення - 920 осіб/км²

Поштовий індекс – 68810

Неподалік від села розташований пункт пропуску через молдавсько-український кордон Долинське—Чишмікіой.

Згідно з переписом 1989 року чисельність наявного населення села становила 2662 особи, з яких 1318 чоловіків та 1344 жінки.

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 2552 особи.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Село Шикирли-Китай було засноване в 1819 році болгарськими переселенцями, але передбачається, що такі поселенці знаходилися в цих місцях і раніше. Назва села залишилася від пастухів-ногайців, які проживали тут у 1807—1809 роках. Указом російського імператора Олександра I від 29 грудня 1819 року, що регулює статус болгарських колоній, Шикирли-Китай було вказане селом в Ізмаїльському повіті.

У 1852 році в Шикирли-Китаї проживають 1042 чоловік.

Відповідно до Паризького миру в 1856 році південна частина Бессарабії, в тому числі Шикирли-Китай входить до складу князівства Молдови (з 1861 — в складі Румунії).

У 1858 році молдовські власті дозволили відкрити в селі болгарську початкову школу, але в 1868—1869 навчальному році румунська влада спрямувала свої дії на румунізацію цього навчального закладу. У 1869 році болгарські вчителі викладали лише дві години на день.

У 1861—1862 роках жителі Шикирли-Китаю приєдналися до переселенського руху бессарабських болгар з Румунії та Росії і заснували село в Таврії, пізніше перейменовано в Софіївку.

У період 1878—1918 село знову розташоване в Російській імперії. На початку двадцятого століття в Шикирли-Китаї знаходиться 432 будинків і проживає 2932 жителів.

За роки 1918—1940 і 1941—1944 Шикирли-Китай знаходиться в Королівстві Румунія. За даними перепису 1930 року загальна чисельність жителів становить 4267 осіб, з яких 4095 болгари (95,97 %), 78 румунів (1,83 %), 27 росіян (0,63 %), 26 поляків, 6 гагаузів, 5 греків, 3 євреїв і 1 серб.

У 1941—1944 році, під час правління румунського уряду в Бессарабії протягом Другої світової війни село стало йменуватися Король Міхай I (Regele Міхай I).

З кінця червня 1940 по червень 1941 року Шикирли-Китай знаходиться у складі Радянського Союзу. У січні 1941 року створено перший колгосп — «А. В. Суворов». У тому ж році село було перейменовано в Суворове і було призначене центром району, і було ним до 1959 року. У 1941 році радянська влада провели першу депортацію «куркулів», зачіпаючи 11 багатих сімей.

З 1944 по 1991 рік Суворове знову в складі СРСР. За роки, що минули після 1944 року, було завершено колективізацію. У 1959 році Суворовський район було скасовано і село ввійшло до складу Ізмаїльського району. У 1961 році Суворове отримало статус селища міського типу.

З 1991 року Суворове знаходиться у складі незалежної України.

Кількість мешканців становить 4835 осіб (2001 р.). Щільність — 874 осіб/км². Більшість жителів є болгарами за походженням.

Код КОАТУУ - 5122383902

Засноване у 1927 році

Населення - 154

Площа - 0,1 км²

Густота населення - 1540 осіб/км²

Поштовий індекс - 68311

Дзинілор — селище Суворовської селищної громади в Ізмаїльському районі Одеської області в Україні. Історично селище сформувалося навколо однойменної станції.

Згідно з переписом 1989 року населення селища становило 197 осіб, з яких 95 чоловіків та 102 жінки.

За переписом населення 2001 року в селищі мешкало 149 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5122383901

Засноване у 1817 році

Перша згадка - 1817 (204 роки)

Населення – 2225 осіб

Площа - 3 км²

Густота населення - 741,67 осіб/км²

Поштовий індекс – 68310

Старі Трояни́ — село Суворовської селищної громади в Ізмаїльському районі Одеської області в Україні, за 3 км від станції Дзинілор.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 2581 особа, з яких 1204 чоловіки та 1377 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 2130 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5122383401

Засноване у 1815 році

Колишня назва - Чемошир (рум. Cemașir)

Населення – 1778 осіб

Площа - 2,09 км²

Густота населення - 850,72 осіб/км²

Поштовий індекс – 68312

Приозерне́ — село Суворовської селищної громади в Ізмаїльському районі Одеської області в Україні, за 3 км від станції Дзинілор.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1845 осіб, з яких 861 чоловік та 984 жінки.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1705 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5120484701

Засноване у 1947 році

Колишня назва - Бабата, Код Китай рум. Cotu Chitai

Населення – 1306 осіб

Площа - 2,33 км²

Густота населення - 560,52 осіб/км²

Поштовий індекс – 68442

Острівне́ — село Суворовської селищної громади в Ізмаїльському районі Одеської області в Україні.

Село розташоване на правому березі річки Киргиж-Китай, у південній частині Арцизького району. Межує з наступними селами: Главані, Задунаївка, Холмське (Арцизький район), Голиця, Виноградне (Болградський район), Старі Трояни (Кілійський район), Кирнички (Ізмаїльський район). Знаходиться за 45 км від кордону з Молдовою, і стільки ж до районного центру Арциз, до обласного центру Одеса — 185 км. За 6 км від залізничної станції Аліяга.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1565 осіб, з яких 754 чоловіки та 811 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1309 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5122084501

Засноване у 1812 році

Населення – 879 осіб

Площа - 1,63 км²

Густота населення - 539,26 осіб/км²

Поштовий індекс - 68651

Село Суворовської селищної громади в Ізмаїльському районі Одеської області в Україні.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 883 особи, з яких 420 чоловіків та 463 жінки.

За переписом населення 2001 року в селі мешкала 871 особа.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5122082601

Засноване у 1945 році

Колишня назва - Финтина-Дзинілор (рум. Fântâna-Zânelor, болг. Фънтъна-Дзинилор)

Населення - 2245 осіб

Площа - 0,325 км²

Густота населення - 6895,38 осіб/км²

Поштовий індекс – 68650

Село розташоване в історичному районі Буджака (Південна Бессарабія). Лежить над річкою Єникою. Розташоване за 5 км від станції Дзинілор та за 48 км на північний схід від міста Ізмаїла.

В 1828–1830 роках у селі поселялися болгарські колоністи.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 2468 осіб, з яких 1197 чоловіків та 1271 жінка.

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 2244 особи.

Густота населення 6895 осіб/км. Більшість жителів є болгарами за походженням.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5122085901

Засноване у 1790 році

Колишня назва - Соф'яни (рум. Sofian)

Населення – 2962 осіб

Площа - 0,478 км²

Густота населення - 6196,65 осіб/км²

Поштовий індекс – 68670

Саф'я́ни — село в Україні, в Ізмаїльському районі Одеської області. Адміністративний центр Саф'янівської сільської громади.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 2920 осіб, з яких 1337 чоловіків та 1583 жінки.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 2956 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5122080401

Засноване - 21 листопада 1806 року

Колишня назва - Долукьой

Населення – 3977 осіб

Площа - 4,9 км²

Густота населення - 811,63 осіб/км²

Поштовий індекс – 68671

Бага́те (в 1806—1947 — Долукьой (Дулукей, Долукей, Долукой, Долукіой, Долакой; з тур. Ölü Köy)) — село Саф'янівської сільської громади в Ізмаїльському районі Одеської області України.

У селі дуже велика болгарська община.

Поблизу Багатого розташований ландшафтний заказник місцевого значення «Лунг».

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 4149 осіб, з яких 2006 чоловіків та 2143 жінки.

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 3974 особи.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5122080701

Засноване у 1945 році

Населення - 3704

Площа - 3,39 км²

Густота населення - 1092,63 осіб/км²

Поштовий індекс – 68663

Бро́ска — село Саф'янівської сільської громади, в Ізмаїльському районі Одеської області України. Село є, фактично, північним передмістям Ізмаїла.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 3201 особа, з яких 1508 чоловіків та 1693 жінки.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 3725 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5122086301

Засноване у 1814 році

Населення – 3050 осіб

Площа - 2,74 км²

Густота населення - 1113,14 осіб/км²

Поштовий індекс - 68672

Стара Некра́сівка — село Саф'янівської сільської громади в Ізмаїльському районі Одеської області України.

В селі розташований найпівденніший пункт дуги Струве, яка занесена до списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 2905 осіб, з яких 1351 чоловік та 1554 жінки.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 3029 осіб.

Російською мовою спілкуються старообрядці-липовани, які складають більшість мешканців села.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5122081301

Засноване у 1817 році

Перша згадка у 1817 році (204 роки)

Колишня назва - Дермендере

Населення – 1208 осіб

Площа - 2,25 км²

Густота населення  - 536,89 осіб/км²

Поштовий індекс – 68642

Каланча́к — село Саф'янівської сільської громади в Ізмаїльському районі Одеської області України.

Село розташоване в історичному районі Буджака на північ від Ізмаїла та Лощинівки і північному заході від Кам'янки.

Село було засновано українцями, а в 1830 році в ньому оселилися болгарські поселенці з села Ізворско.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1293 особи, з яких 630 чоловіків та 663 жінки.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1208 осіб.

Населення села становить 1208 осіб (2001 р.). Щільність — 536,89 осіб/км². Більшість жителів є болгарами за походженням.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5122081701

Засноване у 1811 році

Перша згадка у 1811 році (210 років)

Населення – 3478 осіб

Площа - 3.73 км²

Густота населення - 932.44 осіб/км²

Поштовий індекс – 68643

Ка́м'янка (до 1945 — Ташбунар; болг. Ташбунар) — село Саф'янівської сільської громади в Ізмаїльському районі Одеської області України.

Село знаходиться в історичній області Буджак. Знаходиться на річці Ташбунар (впадає в озеро Катлабуг), за 250 км від обласного центру, за 30 км від райцентру та за 5 км від залізничичної станції Ташбунар.

Згідно перепису 1989 року населення села становило 3416 осіб, з яких 1646 чоловіків та 1770 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 3476 осіб.

Щільність населення — 932,44 осіб/км². Більшість жителів є болгарами за походженням.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ  - 5122082901

Засноване у 1807 році

Колишня назва - Кишліца-Дунєре (до 1945 року)

Населення - 2973 осіб

Площа - 4,35 км²

Густота населення - 683,45 осіб/км²

Поштовий індекс – 68655

Кисли́ця (до 1945 — Кишліца-Дунєре, рум. Câșlița-Dunăre) — село Саф'янівської сільської громади в Ізмаїльському районі Одеської області України.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 3156 осіб, з яких 1427 чоловіків та 1729 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 2964 особи.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5122082001

Засноване у 1604 році

Колишня назва - Хаджи-Курда (рум. Hagi-Curda)

Населення – 3491 осіб

Площа  - 4,24 км²

Густота населення - 823,35 осіб/км²

Поштовий індекс – 68653

Комиші́вка (до 14.11.1945 Хаджи-Курда) — село Саф'янівської сільської громади, в Ізмаїльському районі Одеської області України.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 3463 особи, з яких 1618 чоловіків та 1845 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкала 3481 особа.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5122083201

Засноване у 1838 році

Населення – 2386 осіб

Площа - 3,5 км²

Густота населення - 681,71 осіб/км²

Поштовий індекс – 68662

Ларжа́нка — село Саф'янівської сільської громади в Ізмаїльському районі Одеської області України.

Ларжанка — це молдавська назва, що в перекладі означає «Широкенька». Таку назву дали селу через те, що переселенці були з Молдови, з берегів річки Ларга (в перекладі «широка»). Річка «Репида» в перекладі з молдавської означає «швидка», такі топоніми збереглися до цих пір. З появою нових мешканців, під час заселення села з'явилися нові топоніми такі як «Старі Вещі», «Голопузівка», «Коробочка», «Урал» — відповідно до національної приналежності поселенців.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 2335 осіб, з яких 1104 чоловіки та 1231 жінка.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 2386 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5122083401

Засноване у 1945 році

Колишня назва - Кайраклія (рум. Cairaclia)

Населення – 1350 осіб

Площа - 1,87 км²

Густота населення - 721,93 осіб/км²

Поштовий індекс – 68644

Лощи́нівка — село Саф'янівської сільської громади в Ізмаїльському районі Одеської області України.

З 1821 до 1945 років село мало назву Кайраклія (рум. Cairaclia). Від 1855 по 1879 рр. і з 1918 по 1940 рр. село перебувало в складі Румунії.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1355 осіб, з яких 654 чоловіки та 701 жінка.

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 1344 особи.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5122083601

Засноване у 1843 році

Колишня назва - Кугурлуй-Матроська (рум. Matroasca-Cuhurlui)

Населення – 2259 осіб

Площа - 3,1 км²

Густота населення - 728,71 осіб/км²

Поштовий індекс – 68664

Матроска (до 2016 року — Матроська) — село Саф'янівської сільської громади в Ізмаїльському районі Одеської області України.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 2599 осіб, з яких 1188 чоловіків та 1411 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 2252 особи.

Село населено українцями, липованами та молдаванами.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5122083800

Засноване у 1813 році

Населення – 1213 осіб

Площа - 2,07 км²

Густота населення - 585,99 осіб/км²

Поштовий індекс – 68652

Муравлі́вка — село Саф'янівської сільської громади в Ізмаїльському районі Одеської області України.

Розташоване біля озера Китаю, за 50 км від районного центру і за 25 км від залізничної станції Дзинілор.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1260 осіб, з яких 558 чоловіків та 702 жінки.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1185 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5122084200

Засноване у 1945 році

Населення – 2051 осіб

Площа - 2,16 км²

Густота населення - 949,54 осіб/км²

Поштовий індекс – 68661

Нова́ Некра́сівка — село Саф'янівської сільської громади в Ізмаїльському районі Одеської області України.

На сході село межує із Ларжанкою. Вулиця Дружби починається в одному селі і закінчується в іншому.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 2152 особи, з яких 979 чоловіків та 1173 жінки.

За переписом населення 2001 року в селі мешкала 2051 особа.

Село населене липованами.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ- 5122084801

Засноване у 1945 році

Населення – 5370 осіб

Поштовий індекс – 68660

Озерне́ — село Саф'янівської сільської громади в Ізмаїльському районі Одеської області України.

Село засноване у 1808 році болгарами-переселенцями та молдаванами. У часи румуно-боярської окупації в селі діяла підпільна група.

Село за свою історію декілька раз змінювало свою назву. Так, у 1920-х роках називалося Генерал Авереску (рум. General Al. Averescu), до 1947 року — Бабель (рум. Babele). Рішення про перейменування в Озерне було закріплено Указом Президії Верховної Ради УРСР від 14 листопада 1945 року.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 5057 осіб, з яких 2461 чоловік та 2596 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкала 5361 особа.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ - 5122085301

Засноване у 1813 році

Колишня назва - Гасан-Аспага (рум. Hasan-Aspaga)

Населення – 2046 осіб

Площа - 3,14 км²

Густота населення - 651,59 осіб/км²

Поштовий індекс – 68644

Першотравне́ве — село Саф'янівської сільської громади в Ізмаїльському районі Одеської області України.

Село засноване 1813 р. липованами.

Перепис 1930 р. виявив, що з 2565 жителів села були 1593 росіян (62.11 %), 957 румун (37.31 %) 8 циган, шестеро болгар і один грек. Станом на 1 січня 1940 року з 3036 жителів 1528 були румунами (50.33 %), 1487 — росіянами (48.98 %), 10 болгар, грек і семеро євреїв. 1947 р. село отримало нову назву — Першотравневе.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 2101 особа, з яких 994 чоловіки та 1107 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 2020 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Код КОАТУУ  - 5122086901

Засноване у 1752 році

Колишня назва - Ердек-Бурну (рум. Erdec-Burnu), Іон Георге Дука рум. Ion Gheorghe Duca

Населення - 4318 осіб (перепис 2001 року)

Площа - 3,64 км²

Густота населення - 1185,71 осіб/км²

Поштовий індекс – 68645

Утконо́сівка (рум. Erdec-Burnu) — село Саф'янівської сільської громади в Ізмаїльському районі Одеської області України. Утконосівка розташована на березі Придунайського озера Катлабуг.

Поблизу села були знайдені залишки поселень мідної доби (гумельницької культури, IV тисячоліття до н. е.), пізньої бронзової доби (II тисячоліття до н. е.), перших століть н. е., салтівської культури (VIII—X століть) і періоду Київської Русі (IX—X століть). Село засноване у 1811 році молдовськими селянами. До 1947 року воно називалося Ердек-Бурну. У 1830 тут оселилися болгарські колоністи. В січні 1918 в селі була встановлена радянська влада.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 4254 особи, з яких 2032 чоловіки та 2222 жінки.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 4300 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: